деякі висловлювання в російських ЗМІ можуть становити злочин підбурювання до геноциду
Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні занепокоєна звинуваченнями у скоєнні геноциду в Україні і заявляє, що деякі висловлювання, що лунають у російських державних та інших засобах масової інформації, «можуть становити злочин підбурювання до геноциду».
«Комісія продовжує свої розслідування з цього питання», – заявив її голова Ерік Мьосе під час виступу перед Радою з прав людини 25 вересня.
Він наголосив, що в своїй новій доповіді комісія ще раз висловлює глибоку стурбованість масштабом і тяжкістю порушень і злочинів, скоєних російськими збройними силами в Україні, і наголошує на необхідності притягнення винних до відповідальності.
«Сьогодні у своїй найновішій доповіді Незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні заявила про те, що вона продовжує й надалі знаходити численні докази воєнних злочинів, скоєних російськими збройними силами в Україні, у тому числі незаконні атаки із застосуванням вибухової зброї, атаки, що завдають шкоди цивільному населенню, катування, сексуальне та гендерно зумовлене насильство, а також напади на енергетичну інфраструктуру», – йдеться в повідомленні.
Під час своєї доповіді Раді з прав людини у Женеві комісія заявила, що задокументувала напади із застосуванням вибухової зброї на житлові будинки, медичний заклад, який діяв, залізничний вокзал, ресторан, магазини та комерційні склади. Ці напади призвели до жертв серед цивільного населення, пошкодження або знищення ключових об’єктів, а також перебоїв у наданні основних послуг і продуктів, кажуть у комісії.
«Розслідування комісії в Херсоні й Запоріжжі свідчать про широке і систематичне застосування тортур російськими збройними силами проти осіб, звинувачених у тому, що вони є інформаторами Збройних сил України. У деяких випадках катування застосовувалися з такою жорстокістю, що призводили до смерті жертви», – йдеться у звіті.
Комісія також виявила, що у Херсонській області російські солдати ґвалтували і вчиняли сексуальне насильство над жінками віком від 19 до 83 років. «Часто членів однієї родини тримали в сусідній кімнаті, тому вони були вимушені слухати, як відбувається насильство», – йдеться в повідомленні.
У комісії також наголосили, що серед багатьох подій, що мають руйнівні наслідки для дітей, вона продовжує розслідувати окремі ситуації, пов’язані зі ймовірним вивезенням російською владою неповнолітніх без супроводу дорослих до Росії. Комісія висловлює жаль «з приводу відсутності ясності та прозорості щодо інформації стосовно повного обсягу, обставин та категорій вивезених дітей».
У комісії також заявили про необхідність «швидкого і ретельного розслідування українською владою декількох випадків порушень, скоєних її власними збройними силами».
При цьому комісія «високо цінує» співпрацю з урядом України і «висловлює жаль» з приводу того, що всі повідомлення, адресовані Російській Федерації, «залишаються без відповіді».
Українська влада неодноразово звинувачувала Росію у вчинені геноциду. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
В українському Офісі генпрокурора заявляли, що аналізують понад 100 тисяч воєнних злочинів Росії проти України щодо наявності у них умислу «геноциду».
Водночас Міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні наразі не дійшла висновку, що в країні відбувається геноцид.
«На даному етапі ми все ще не дійшли висновку, що (в Україні – ред.) відбувається геноцид», – так на запитання Радіо Свобода відповів голова комісії Ерік Мьосе під час візиту до Києва цього місяця.
З такою позицією комісар вже виступав у березні 2023-го, під час пресконфренції у Женеві.
За словами Еріка Мьосе, комісія не має достатніх наявних доказів, які б відповідали юридичній кваліфікації Конвенції про геноцид.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.