Дубайські компанії володіють 55 суднами російського «тіньового флоту»

Дубай у Об’єднаних Арабських Еміратах перетворився на важливий центр для російського «тіньового флоту», як свідчить розслідування редакції Yle. За даними розслідувачів, щонайменше 55 суден, які перебувають під санкціями, контролюються компаніями, зареєстрованими саме в цьому місті.
Про це розповідає Україна Реальна
Журналісти виявили, що одна з дубайських компаній утримує 24 судна, які входять до санкційних переліків Європейського Союзу та Великої Британії. Зокрема, корабель Eagle S, що підозрюється у пошкодженні кабелю між Фінляндією та Естонією, також належить дубайській компанії.
Складні шляхи обходу санкцій
Редакція дослідила близько 150 суден російського «тіньового флоту», які потрапили під санкції Заходу. Як виявилося, росія вибудувала складну міжнародну мережу, що дозволяє їй обходити економічні санкції. Було зазначено, що назви, прапори та власники кораблів часто змінюються: приблизно третина суден змінила назви, майже така ж кількість змінила власників та керуючі компанії, а понад п’ята частина змінила прапор.
Зручні реєстрації і «паперові» компанії
Окрім Дубаю, власники суден реєструють їх у країнах, таких як Індія, Китай, росія та інші малі острівні держави, де відносини власності легко приховати. Багато суден зареєстровані під так званими «зручними прапорами» в юрисдикціях, які надають податкові пільги, як-от Барбадос, де практично немає нагляду.
«Тіньовий флот» складається з низки старих незастрахованих нафтових суден, які використовуються для обходу західних санкцій проти Росії і збереження джерела доходу для Кремля.
Дослідження виявило, що 13 дубайських компаній володіють загалом 55 суднами, які перебувають під санкціями. У Дубаї інформація про власників є закритою, що ускладнює ідентифікацію справжніх власників. Часто компанії вказують адреси в Дубаї, які насправді є розкішними готелями, що свідчить про їхню роботу лише на папері.
За оцінками Atlantic Council, до 75% російських постачань нафти здійснюється через «тіньовий флот», що демонструє труднощі західних країн у скороченні нафтових доходів росії шляхом впровадження цінових обмежень.